ВО "Свобода"

ENG

26 квітня
Ігор Швайка: З української харківської хати мусимо вичищати ще дуже багато сміття
Ігор Швайка: З української харківської хати мусимо вичищати ще дуже багато сміття

Очільник "Свободи" на Слобожанщині вважає, що слідом за декомунізацією має наступити демосковизація.

Голова Харківської обласної організації ВО "Свобода" Ігор Швайка називає Харків містом Шевельова, а не Кернеса. Він не вважає декомунізацію завершеною і сприяє популяризації націоналізму в області, розвиває молодіжний рух і готує свободівців до роботи в органах державної влади. Як колишній міністр АПК й один із найкращих фахівців у сфері сільського господарства, не оминає в розмові з журналістом часопису і тему ринку землі…

"ОДНЕ З НАЙВАЖЛИВІШИХ стратегічних завдань для нас на сьогодні ‒ обстояти нашу позицію щодо земельної політики, не дозволити урядовцям нав'язати вільний ринок землі сільськогосподарського призначення, ‒ розповідає Ігор Швайка. ‒ Земля має надаватися за рішенням місцевих громад тим, хто на ній реально працює, а не різним спекулянтам, які живлять аграрну мафію та готують землю під іноземних загарбників. Розпайовану в ході так званої земельної реформи землю має за згодою власників викуповувати за справедливою ціною держава через спеціально створений державний земельний банк. Основа для розвитку українського села ‒ це так зване "закуркулення", себто створення умов для укріплення і розвитку фермерів (куркулів), проти яких була спрямована боротьба більшовиків сто років тому. Тоді був процес розкуркулення, наразі треба впроваджувати "закуркулення", щоб досягнути балансу в розвитку між містом і селом".

Позиції націоналістів на Харківщині з року в рік міцнішають

"Згадую виборчу кампанію 2012 року. Тоді мова йшла про узгодження дій між нами й партнерами з "Батьківщини" та "Удару". Один з учасників переговорів каже, що, мовляв, незручно буде нам зі "Свободою", ми стільки зусиль поклали на їх дискредитацію. Інший відповідає: самі дискредитували, самі тепер будемо і відбілювати… Насправді позиції націоналістів з року в рік міцнішають. Зростає підтримка серед аграріїв, підприємців, студентів і лікарів, які сьогодні опинилися під загрозою так званої медичної реформи. Ми боролися проти знищення електричного транспорту в місті, рішуче виступили проти закриття сільських шкіл та приватизації стратегічних підприємств, і нас у цьому підтримала значна частина населення.

Від інших політичних партій, які представлені в області, ми відрізняємося зокрема й тим, що не змінюємо свого політичного курсу, а в середині нашої структури не виникають скандали. Також "Свобода" дає членам об'єднання можливість партійного росту і здобуття політичного досвіду для побудови у майбутньому політичної кар'єри. До прикладу, зараз триває виборча кампанія у Нововодолазькому районі. Ми туди відрядили молодих активістів, щоб ті здобули досвід під час реальної самостійної виборчої кампанії. Також молодіжний актив отримав завдання розширити партійні структури, залучивши до наших лав молодіжне середовище. Ми створили школу політичної освіти, де готуємо наше членство до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування. Молоді активісти поступово отримують потрібний досвід і загартовуються в політичній боротьбі, а головне те, що вони мають чітке розуміння: по-справжньому ефективними зможемо бути лише тоді, коли діятимемо згуртовано однією командою.

Ані випробувального терміну, ані якихось особливих умов під час вступу до лав партії ми не створюємо. Натомість даємо можливість випробувати свої сили в нашому середовищі усім без винятку. Уже під час виконання завдань стає зрозуміло, на кого можна покластися, а кому краще буде піти іншим шляхом. У нас активно розвиваються осередки "Студентської Свободи" та "Соколу"… Окремо варто згадати харківський осередок Об'єднання українок "Яворина". Ми направду знайшли потрібних людей для якісного наповнення цього жіночого руху. Загалом підтримуємо тісні взаємини з різними громадськими організаціями і релігійним середовищем".

Харків заганяють у боргову яму

"За останні два-три роки саме завдяки нашій активності у Харкові вдалося домогтись скасування кількох концертів пропагандистів "рускава міра". Найкумедніший випадок трапився, напевно, з Охлобистіним, який після наших публічних заяв мусив поширити прес-реліз про те, що до Харкова він буцімто взагалі не збирався, а 666 (!) квитків на його концерт продали місцеві аферисти… Якщо раніше чинна міська та обласна влада безсоромно підтримувала кремлівських пропагандистів, то сьогодні тенденції дещо змінилися. Замість концертів другосортних московських співаків та співачок у місті проводять українські національні свята. Згадати бодай парад вертепів, який зібрав кілька сотень учасників з усієї України. Звичайно, що міську владу важко запідозрити у щирості та патріотичності, але навіть той факт, що українські заходи вони таки змушені проводити, не може не тішити.

Якщо ж говорити загалом про місцеву владу ‒ то це кучмівсько-донецький "договорняк". Харківські можновладці показово тішаться своєю безальтернативністю, але фактично доводять місто до стану критичного накопичення боргів. Вони хизуються лавочками і фонтанчиками, купують утридорога металолом, який називається трамваями, і перекладають на плечі наступних поколінь борги міста (до слова, позичені в російських банках під заставу величезної кількості комунального майна, включно з метрополітеном). Ані рівень цього боргового зашморгу, ані умови отримання коштів невідомі мешканцям Харкова. З цими боргами нам незабаром ще доведеться мати справу.

Проблема ще й у тому, що один з найбільших власників місцевих ЗМІ ‒ чинний міський голова Геннадій Кернес, який дуже добре маніпулює суспільною думкою. Тривалий час щодо нашої організації була політика або замовчування, або демонізації. Наразі триває політика замовчування. Припускаю, що вона може згодом вкотре перерости у риторику про "агентів Путіна" або ще якусь маячню. Але маємо соціальні мережі, маємо можливість випускати власну медійну продукцію, щоб якось протистояти цим інформаційним нападам. Чесно кажучи, об'єктивних ЗМІ на Слобожанщині дуже мало. Винятками є окремі журналісти, які навіть попри вказівки і тиск керівництва, намагаються дотримуватись високих стандартів журналістської професії".

Харків ‒ місто Багалія і Шевельова

"Я не вважаю Харків російськомовним містом. Для кожного націоналіста Харків ‒ це місто Багалія і Шевельова, Хоткевича і Потебні, в новітній історії ‒ це місто Жадана і Полежаки. Це місто український вчених, філософів, архітекторів, письменників і поетів. Саме ці люди формують його образ. Наразі ми всіляко підтримуємо відзначення на високому рівні ювілею Григорія Сковороди. Його постать тривалий час звужували до фольклору та лірики. Ми докладатимемо усіх зусиль, аби осучаснити його постать і зробити максимально цікавою для широких верств українського суспільства.

Декомунізація у Харкові також принесла свої позитивні впливи. Нині не маємо в місті вулиць Петровського, Постишева, тимурівців та інших антиукраїнських катів… Але навіть попри це, маємо численні зауваження до того, як ту декомунізацію запроваджували. Наприклад, ім'ям такого велета українського Харкова як Юрій Шевельов назвали невеличку вулицю з тильного боку міського парку, на якій є кілька приватних будинків. Ми ж хотіли б і виступали за те, щоб іменем Юрія Шевельова назвали колишній проспект Леніна. Переконаний, що слідом за декомунізацією має настати демосковизація. Важко своїм дітям пояснити, чому на четвертому році московсько-української війни, яка забрала тисячі життів військових, найбільший район Харкова називається Московським, а транспортна артерія, якою волонтери з усієї України прямують на фронт, називається Московським проспектом. Формально під декомунізацію Московський проспект і московський район не потрапляють, однак де-факто з нашої української харківської хати мусимо вичищати ще дуже багато сміття. Саме в ці дні один з наших побратимів, лідер гурту "Тінь Сонця" Сергій Василюк, проводить свій тур Харківщиною з проектом "Українська Слобожанщина". Це доволі дивно, але нині все ще маємо доводити українцям цілком очевидні аксіоматичні речі".

Націоналістами, як і християнами, не народжуються…

"Як парафіянину Свято-Дмитрівського храму Української автокефальної православної Церкви мені приємно, що саме наша Єпархія, яку очолює Архиєпископ Ігор (Ісіченко), виступила ініціатором справжнього, а не декларативного єднання з Українською греко-католицькою церквою. Цей шлях непростий, але ми розпочали його. Саме Харків регулярно проводить тиждень молитов за єдність християн. Священики від різних конфесій щодня правлять спільну Службу в різних храмах міста.

Звісно, що єдина церква, яка не бере участі в спільних богослужіннях, ‒ церква московська. Що вже казати про те, що московські батюшки навіть відмовляються благословляти своїх парафіян, які йдуть свідками на вінчання в українську церкву. Ми пишаємося тим, що на заходи проукраїнських сил завжди приходять священики українських церков. І ми разом з їхньою допомогою навчаємося справжнього християнського життя. Серед нас популярна приказка: "націоналістами, як і християнами, не народжуються, ними відроджуються!".

Записав С. КОСТЮК. Газета ВО "Свобода"